Співаючий нерв епохи (В.Висоцькому - 80)

   25 січня 2018 року Володимиру Висоцькому, поету, актору, співаку, людині, громадянину - 80.

   В 60 - х пісні його ввірвалися у наш слух, в наші душі, а говорити і писати про нього було не можна. Його не друкували, не видавали. Когось дуже лякала гостра соціальна направленість його віршів, когось дратувала його популярність...

   Роберт Рождєственський писав: "Так ким же він був усе таки - Володимир Висоцький? Ким він був більше всього? Актором? Поетом? Співаком? Я не знаю... Знаю тільки, що він був особистістю. Явищем. І факт цей доказів уже не потребує..."

   Якщо спробувати встановити місце Висоцького в історії нашої культури кількома словами, то це буде втілена совість народу. За життя він не став ні народним, ні заслуженим. Ні лауреатом. Та воістину став народним. Він висвітлював недоліки нашого деморалізованого суспільсьва без повчань. Без покровительських ноток. Змістом його життя була боротьба за повернення абсолютного - честі, совісті, Гідності.

   Пам'яті В.Висоцького бібліотекарі Диканської ЦРБ Т.М.Михайлик та О.Є.Гірняк організували для користувачів бібліотеки на абонементі озвучену книжкову виставку "Бард радянської епохи. В.Висоцькому - 80", де для читачів експонуються вірші В.Висоцького, книги про нього - В.Висоцький "Четыре четверти пути", М.Влади "Владимир, или прерванный полет...", проза Висоцького - "Роман о девочках". Весь день для користувачів бібліотеки звучали пісні барда 60 - х, демонструвалися відеоролики.

   Життя його коротке та стрімке, пересікало небосхил людських доль яскравим метеоритом. "Співучий нерв епохи" - так назвав Висоцького поет Євген Євтушенко.

   Шановні наші користувачі! Запрошуємо вас ознайомитися з нашою книжковою виставкою, дізнатися щось нове про Висоцького, відкрити нові грані його творчості.

Читай українське

« Що зараз читають, або новинки сучасної літератури »

(Список нових надходжень до Диканської ЦРБ)

1. Дяченки, С. та М. Страта / Сергій та Марина Дяченки . – Х.: Фоліо, 2017._ 340 с.

...Письменниця Ірена Хміль потрапляє в лабіринт світів, створених таємничим Моделятором — її колишнім чоловіком, геніальним винахідником. Вона розуміє, що треба рішуче втрутитись, бо «творіння» безумця вже не контролюється його волею і може спричинити катастрофу…

2. Дяченки, С. та М. Королівська обіцянка / Сергій та Марина Дяченки . – Х.: Фоліо, 2017. – 310 с.
Така собі пересічна справа: п’ятьом принцесам знайти п’ять принців… Хіба що одна дещиця: Королівство — це новий світ в безмірі невідомого, і тут немає чужоземних принців. Просто немає. Отже, виконати королівську обіцянку неможливо, а не виконати її — втратити Королівство. Чим і ким пожертвує маг дороги заради виконання королівської обіцянки?
Чим і ким пожертвує король Оберон — і заради чого, власне, ця жертва?

3. Жадан, С. Інтернат / Сергій Жадан. – Чернівці: Меридіон Черновія, 2017. – 336 с.
…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі…
…Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…

4. Калитко, К. Земля загублених, або маленькі страшні казки / Катерина Калитко. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. -310 с.

Земля Загублених щодня дрейфує морями альтернативної географії строго паралельно із нашою щоденною, звичною географією. Земля Загублених виникла для того, щоб надто інші люди, витіснені з «нормального» світу, мали куди піти. Виросла з потреби в укритті та оперті. Вона перероджується і розростається щоразу, коли черговий інакший переживає свою відкинутість, і тому постійно оточена водою, як ембріон. Тому й усі неймовірно різні люди цього малого світу — так чи інакше родичі, так чи інакше повторюють долі одне одного. Ця книжка в ритмі дихання — про них. Кожна історія — як міст через воду, щоб пройти і навчитися дихати в унісон з іншими. 

5. Кідрук, М. Зазирни у мої сни / Макс Кідрук. - Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 510 с.

Очевидно, на світі немає дитини, яка б не бачила моторошних снів. Але що робити, якщо жах зі сновидіння поступово переповзає в реальне життя? У дворічного Тео під час нескладної операції раптово зупинилося серце. Упродовж тридцяти шести секунд малюк тримався на межі між світом мертвих і живих. А тоді повернувся. Спливло два роки, перш ніж Мирон Белінський зрозумів, що його син повернувся не сам. Щось прийшло разом із Тео: учепилося і прослизнуло у свідомість, поки хлопчак перебував по той бік лінії, яку більшість із нас перетинає лиш один раз.

6 . Кідрук, М. Любов і піраньї / Макс Кідрук - Х.: Клуб сімейного дозвілля , 2017.- 270с.

«Любов і піраньї» — роман з подвійним happy end’ом, продовження мандрівної епопеї Максима Кідрука. Це суміш пригод, цікавих фактів та живого гумору, з легкими вкрапленнями нещасливої «love story», що закінчується феєричною авантюрою, під час якої автора ледь не з’їдають піраньї...

7 . Малярчук, Т. Забуття / Таня Малярчук .- Львів: Видавництво Старого Лева , 2016.- 250 с.

Це роман про час і пам’ять. Липинський став істориком, українським істориком, щоб нагадати народу, ким той є, і, звісно ж, не отримав вдячности чи бодай розуміння. Народ просто знищив іще одного «пана», йому ні до чого щось згадувати, а оперативної пам’яті вистачає на одне-два покоління. Утім, ці деталі не такі й важливі, головне — хто винен у амнезії? Це запитання так і висітиме у товщі рядків протягом усієї дії роману, усієї цієї навмисно акцентованої хронологічної лінійки розділів, наскрізною метафорою гігантського синього кита забуття — байдужого до кожного, визначного й не дуже.

8. Нотомб. А. Подив і тремтіння / Амелі Нотомб – Львів : Видавництво Старого Лева. 2017. - 120 с.



«Подив і тремтіння» – найвідоміший роман бельгійки Амелі Нотомб. Книжка номінувалася на Гонкурівську премію, була удостоєна премії Французької академії (Гран-прі за кращий роман у 1999 році). В основі роману – глибокий конфлікт двох традицій і культур: Сходу й Заходу. Героїня переїздить в Японію і влаштовується на роботу у велику токійську компанію…

9. Ульяненко, О. Син тіні / Олесь Ульяненеко. – Х.: Бібколектор, 2017. – 260 с.

У романі «Син тіні» розповідається про тіньовий бік бізнесу. «Куди б ти не перевів погляд, — пише Олесь Ульяненко, — ти можеш, не маючи совісті, а маючи меткий практичний розум, уміння рахувати, використовуючи психологію і вдачу крадія, вийти, як не крути, в люди». Саме так і жив головний герой цього твору — вбивав, зраджував, отруював атмосферу навколо себе і кайфував від власної безкарності. Але дечого він не врахував — що над нами є Бог, чиї жорна мелють помалу, зате певно...

10. Хомич, М. Територія брехні / Микола Хомич. – К,: Юніверс, 2016. – 250 с.

Київська Русь, ХІ століття. Князь Володимир і Рогнеда, Ярослав Мудрий і його наречена - шведська принцеса Інгігерда. Наскільки правдиво відображені події минулого в літописах і скандинавських сагах? З упевненістю можна стверджувати лише те, що в минулому люди відчували, страждали і любили, як у наш час.

Прочитавши стародавні графіті на стінах київського собору Святої Софії і розгадавши їхню таємницю, герої роману "Територія брехні" вирушають у подорож до Скандинавії - батьківщини нареченої Ярослава Мудрого Інгігерди.

Герої роману - наші сучасники. Випадкова зустріч змушує їх зануритися в тисячолітню таємницю. Бажання докопатися до правди минулого несподівано розкриває загадки їхнього особистого життя. Минуле нікуди не зникло. Носіями яких генів є ми, нащадки Київської Русі?

11. Ягелло, Й. Тирамісу з полуницями / Йоанна Ягелло . – львів : Урбіно, 2017. -310 с.

У другом класі ліцею Лінка нарешті втілює свою мрію: вона створює власний блог, де регулярно пише про все, що здається їй важливим. Її кохання з Адріаном триває, дівчина на сьомому небі від щастя! І Лінка вже не уявляє собі життя без роботи, шукає її – і знаходить! За всім цим у неї дедалі менше часу на відверті розмови з подругою, Наталією. А в тієї багато чого змінилося…
Це книжка про те, як мало ми знаємо навіть про найближчих нам, найрідніших людей. Лінка не підозрювала, з якими проблемами змагається Наталія, не знала, що молодший братик має в школі серйозні проблеми, не здогадувалася, чому раптово змінилася Рута, у якої вона працює. На щастя, ніхто з нас не є самотнім островом. Головне – вчасно помітити, підтримати, допомогти.

Третя книжка бестселерового циклу про Халіну Барську.

Бібліограф ЦРБ Гірняк О.Є.

Вже Щедрівка й Коляда в наші вікна загляда

 

  З давніх давен Україна славилася традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові і шани до української духовної спадщини, рано чи пізно повертається до традицій свого народу.А чи добре ми знаємо українські традиції, звичаї і обряди наших предків?

   Отож, мозаїка народних звичаїв «Вже Щедрівка й Коляда в наші вікна загляда», що її організували для своїх юних користувачів провідний бібліотекар абонементу Т. Михайлик та провідний бібліограф Диканської ЦРБ О.Гірняк, допоможе молоді прилучитися до традицій наших предків.

   Захід вийшов емоційним, цікавим, багатим. Провідний бібліотекар абонементу Т. Михайлик ознайомила слухачів з традиційними святами новорічно – різдвяного циклу. Захоплено слухали учні гостей заходу – директора Будинку дитячої та юнацької творчості М.І. Дєєву та культорганізатора А. В. Оніпко – вони розповіли присутнім про таїнство Різдва Христового – одного з найвеличніших свят і, мабуть, найбагатших народними обрядами і традиціями. Урочисто і піднесено звучали колядки у їхньому виконанні: «Нова радість стала», «Колискова для Ісуса», «Ой радуйся, земле».

   Юні користувачі з цікавістю переглянули відео «Зимові свята» та відеоролик американської акапельної групи «Pentatonix» з дуже гарним аранжуванням української різдвяної мелодії «Щедрик», що здобула світову популярність завдяки композиторові Миколі Леонтовичу і яка відома у англомовному світі як «Колядка дзвонів» (англ. «Carol of the Bells») Бібліограф Диканської ЦРБ О. Гірняк ознайомила учнів 8 – «В» класу Диканського НВК ім. М. В. Гоголя з літературою про звичаї і обряди нашого народу.

   А на завершення бібліотекарі пригостили слухачів та гостей свята українськими варениками.

 

 

Духовні святині - нащадкам

   Ось і відшуміли новорічні свята. З щедрівками, колядками і засіванням. Давайте ще раз згадаємо ці народні обряди.

   Щедрі́вки — величальні українські народні обрядові пісні, які виконуються під Новий рік і у Щедрий Вечір. Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та його родину.

   Через тиждень по Різдві, 31 грудня, або 13 січня за новим стилем, відзначали українці Новий рік - Щедрий вечір (свято преподобної Меланії, або Меланки). Вважалося, що Меланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини.

   У цей день, за традицією, хлопці й дівчата знову ходили від хати до хати, щедруючи - бажаючи господарям щедрого вечора, доброго здоров’я та добробуту у новому році. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Величальних обрядових новорічних пісень — щедрівок, співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині. Були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні. Щедрували також групами: «Меланка», «Василь» та «Ряджені».

   Як і колядки, щедрівки беруть свій початок дуже давно, містять у собі біблійні сюжети та оспівують господаря і всю його родину. Та, на відміну від колядок, у щедрівках можемо побачити ластівок, жито, посіви – символи того, як Новий Рік зустрічається з весною. Адже, у цей час, коли закінчується зимове сонцестояння, народжується Молоде Сонце і день стає довшим.

   Традиційно різниця між колядками, щедрівками та засівалками суттєва. Колядки виконують на Різдво — 6-7 січня, щедрують — напередодні старого Нового року, 13 січня, а от засівають вже в перший день Нового року (старого Нового року), тобто 14 січня. В окремих регіонах існує традиція щедрувати і напередодні свята Хрещення Господнього (Водохреща) 18 січня.

   В колядках здебільшого прославляють народження Христа, а щедрівками бажають добробуту родині, багатого урожаю тощо. Засівалки за змістом схожі на щедрівки. Однак їх співають вранці 14 січня, на свято святого Василя. Це чітко відображається в текстах: якщо у щедрівках є постійне повторення слів про «добрий вечір» або «щедрий вечір», то в схожих за змістом та побажаннями засівалках повторюється «Сію-вію, посіваю» та подібні слова, адже саме вранці на Новий рік традиційно хлопці засівають зерном хати сусідів та родичів, приспівуючи відповідні обрядові пісні. Окрім того, у деяких засівалках згадується Святий Василь. Також більш традиційним вважається колядування у виконанні чоловіків та хлопців, тоді як щедрувати за звичаєм мають жінки та дівчата.

Подарунок друзів

   Наша бібліотека має багато добрих друзів, серед них - Регіональний ландшафтний парк "Диканський", який в рамках проекту "Енергобезпека - запорука сталого розвитку Полтавщини", що діє за фінансової підтримки Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадкістю Полтавської ОДА, видав посібник "Про теплопостачання та теплозбереження для майбутнього споживача". Чотири примірники цього посібника було люб'язно надано для потреб центральної районної бібліотеки та районної бібліотеки для дітей, а за потреби ними зможуть скористатися і 14 сільських бібліотек - філій. Також ми одержали і посібник "Збірник тренінгів з енергетичної освіти для навчальних закладів", який так само стане в пригоді при проведенні бібліотеками заходів екологічного спрямування. Дякуємо також ГО "Зелене серце" та особисто Ірині Черкаській.

Василь Стус - дорогами мужності

   6 січня ми складаємо данину пам'яті великому українському поетові і патріотові рідної землі Василю Стусу, вшановуємо його творчість і сподвижницьку діяльність у боротьбі з тоталітарним режимом.

   В.Стус - легендарна постать, якій вдалося реалізувати свій талант за таку коротку мить життя. Стус - поет, Стус - громадянин, Стус - політв'язень, Стус - патріот - це один тугий вузол.

   Василь Стус жив і загинув, аби українці мали те, що Богом дане кожному народові - свободу, незалежність, право на рідну мову, історичну пам'ять, самобутню культуру. Життя В.Стуса - це дорога через терни до зірок.

   То ж для користувачів Диканської ЦРБ на абонементі було організовано книжкову виставку "Поезія із - за грат: Василю Стусу - 80" - про життєвий і творчий шлях поета - борця. На ній демонструються твори поета, що є золотим спадком вітчизняної літератури. Читачі також мають змогу прочитати про життєвий шлях великого українського поета - класика, творчість і доля якого викликають щире захоплення і глибоку повагу.

   Наша виставка адресована широкому загалу шанувальників поетичного слова. А організували її для користувачів бібліотеки провідний бібліотекар абонементу Т.М.Михайлик та провідний бібліограф Диканської ЦРБ О.Є.Гірняк.